Перейти до вмісту. | Перейти до навіґації

Особистий інструментарій

Навіґація

Ви знаходитеся тут: Головна / / Основи віровчення

Основи віровчення

створив(ла) Роман Козловський опубліковано Лют 19, 2012 19:20, Востаннє змінено: Тра 15, 2013 15:54
Основи віровчення Союзу Християн Віри Євангельської П'ятидесятників України

НАЗВА ЦЕРКВИ

Церква Християн Віри Євангельської — П'ятдесятників.

«А як зійдеться Церква вся разом…» (1Кор.14:23), див. також Дії 9:31, 12:5, Еф.5:24, Кол.1:24. «…в Антіохії найперш християнами названо учнів» (Дії 11:26). «Тільки живіть згідно з Христовою Євангелією, щоб — чи прийду я й побачу вас, чи й не бувши — почув я про вас, що ви стоїте в однім дусі, борючись однодушно за віру євангельську…» (Фил.1:27). «Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі» (Дії 2:1).

П'ятдесятники ВІРУЮТЬ

І. В Слово Боже

Канонічні книги Старого і Нового Заповітів Біблії — це Святе Письмо, Слово Боже, єдине і цілком достатнє для пізнання Бога і нашого спасіння: «Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але — як правдиво то є — Слово Боже, що й діє в вас віруючих» (1 Сол. 2:13); «Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж свідчать про Мене!» (Ів. 5:39); «Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, якою й спасаєтесь…» (Кор. 15:1-2);
Християнинові:

а) потрібно досліджувати Слово Боже: «Дослідіть но Писання…» (Ів. 5:39), див. також І. Н.1:8;
б) потрібно вірити Слову Божому: «…Покайтеся і віруйте в Євангелію» (Мр. 1:15), див. Також Дії 24:14;
в) потрібно жити згідно зі Словом Божим: «Якщо ви Мене любите, — Мої заповіді зберігайте» (Ів. 14:15), див. також 5 М.5:31-32;
г) не можна спотворювати Слова Божого: «…ми відреклися тайного сорому… не перекручуючи Божого Слова» (2 Кор. 4:2), див. також 2 Кор. 2:17, 1 Пет. 4:11;
ґ) не можна нічого додавати і віднімати від Слова Божого: «…Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі цій» (Об. 22:18-19), див. також Гал. 1:8, 5 М. 13:1.

II. В Триєдиного Бога

Він — Єдиний Правдивий Бог, сущий у трьох особах Отця, Сина і Святого Духа: «…хрестячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа…» (Мт.28:19), «Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога й Отця, і спільність Святого Духа нехай буде зо всіма вами!» (2Кор.13:13), див. також 1 Ів.5:7; Ів.17:3; 1 М.1:26; Мт.3:16-17;

1. В Бога-Отця

Бог-Отець — Творець неба і землі, всього видимого і невидимого: «Бог, що створив світ і все, що в ньому» (Дії 17:24), див. також 1М.1:1-31:
а) — живе на небесах: «Отче наш, що єси на небесах!» (Мт. 6:9);
б) — живе в неприступному світлі: «Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі…» (1 Тим.6:16), див. також 1 Цар. 8:30;
в) -Він є Дух: «Бог є Дух…» (Ів. 4:24), див. також 2Кор.3:17;
г) — всюдиприсутній: «Куди я від Духа твого піду?…» (Пс. 138);
ґ) — всезнаючий: «Ти, Господи, знаєш усе…» (Єр. 15:15);
д) — всемогутній «…та можливе все Богові» (Мт. 19:26); див. також 1М. 35:11;
е) — незмінний: «…від Отця світла, у Котрого немає переміни і ні тіні зміни» (Як. 1:17);
є) — правдивий, Живий, Вічний: «А Господь—Бог правдивий, Він — Бог живий та Цар вічний!» (Єр. 10:10);
ж) — святий: «Святий Отче, заховай в Ім'я Своє їх…», (Ів. 17:11), див. також 1Пет.1:16;
з) — праведний та справедливий: «Ти праведний, Господи…» (Пс.118:137-138), «Бо Господь справедливий…» (Пс. 10:7);
и) — досконала любов: «…Бог є любов…» (1 Ів. 4:16).

2. В Бога-Сина

Ісус Христос — Бог, єдиний з Отцем: «…Христос, що Він над усіма Бог…» (Рим. 9:5), «…Я в Отці, а Отець у Мені…» (Ів. 14:9-10), див. також Кол. 2:9, Ів. 1:1, 10:30, 1 Ів. 5:20, Іс. 9:5, Фил. 2:11:
а) — народжений перш всякого творива: «Він є образ невидимого Бога, вроджений перш усякого творива» (Кол. 1:15);
б) — Ним все створено: «Бо то Ним створено все на небі й на землі» (Кол. 1:16);
в) — має всі риси (атрибути) Бога:
— Він вічний: «Загинуть вони, а Ти будеш стояти.., і роки Твої не закінчаться!» (Євр. 1:11-12);
— незмінний: «Ісус Христос учора і сьогодні, і навіки Той Самий» (Євр. 13:8);
— всюдиприсутній: «Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, — там Я серед них» (Мт. 18:20);
— всезнаючий: «…в Якому всі скарби премудрості й пізнання заховані» (Кол. 2:3);
— всемогутній: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі» (Мт. 28:18);
г) Ісус Христос прийняв тіло від Духа Святого, від Діви Марії, став людиною: "А Марія озвалась до ангела: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?» І ангел промовив у відповідь: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий» (Лк. 1:34-35);
ґ) був розіп'ятий, помер, воскрес і вознісся на небо, де сидить праворуч Отця: «…Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням» (1 Кор. 15:3-4), «Господь же Ісус по розмові із ними вознісся на небо і сів по Божій правиці» (Мр. 16:19);
д) Він — Єдиний Спаситель: «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого ймення, даного людям, що ним би спастись ми мали» (Дії 4:12);
е) — Первосвященик Нового Заповіту: «Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, тримаймося сповідання нашого…» (Євр. 4:14-16);
є) — Заступник: «…маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного…» (1 Ів. 2:1);
ж) — єдиний Посередник: «Один бо є Бог і один Посередник між Богом та людьми, — людина Христос Ісус» (1Тим. 2:5);
з) --хрестить Духом Святим: «…Він христитиме вас Духом Святим й огнем» (Мт. 3:11);
и) — Суддя живих і мертвих: «Бо Отець і не судить нікого, а весь суд віддав Синові» (Ів.5:22).

3. В Бога-Духа Святого

Дух Святий — це Бог, Особа Святої Трійці, Яка має всі божественні якості: «…Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, що ти Духу Святому неправду сказав?.. Ти не людям неправду сказав, але Богові!» (Дії 5:3-4), див. також 2 Кор. 3:17;
а) Він зійшов на землю для збудування Церкви Христової: «…що на Ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу» (Еф. 2:22);
б) Дух Святий бере участь у спасінні людини:
— відроджує людину: «…Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води і Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Ів. 3:3-6);
— живе у віруючій людині: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло, — то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?» (1Кор.6:19), див. також 2 Тим.1:14,
— навчає: «А помазання, яке прийняли ви від Нього …вас навчає про все…» (1 Ів. 2:27);
— заступається: «…Дух допомагає нам у наших немочах; бо не знаємо, про що маємо молитися, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зітханнями» (Рим. 8:26-27), див. також 1 Кор. 2:13;
— утішає: «…як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його» (Ів. 16:7);
— наділяє дарами: «…Дух уділяє кожному осібно, як Він хоче» (1 Кор. 12:7-11);
— освячує: «І такими були дехто з вас… але освятились… Духом нашого Бога» (1 Кор. 6:11).

ІІІ. Що Ангели

— це Божі службові духи: «Чи не всі вони духи служебні, що посилаються на службу для тих, хто має спасіння успадкувати?» (Євр.1:14);
а) вони створені Богом через Божого Сина: «Бо то Ним створено все на небі і на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то держави, чи то влади, чи то начальства, — усе через Нього й для Нього створено!» (Кол.1:16);
б) — виконують волю Божу: «Благословіть Господа, Його ангели, велетні сильні, що виконуєте Його слово…» (Пс.102:20);
в) їм не потрібно поклонятися: "…я впав до ніг ангела… і сказав він до мене: «Таж ні! Бо я співслуга твій і братів твоїх пророків, і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові вклонися!» (Об.22:8-9).

IV. Що диявол

(сатана) — колишній Божий ангел, скинений Богом з неба за гріх: «І ангелів, що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня» (Юда 1:6), див. також Єз. 28:14-17:
а) він — початок неправди та душогуб: «Він був душогуб споконвіку і в правді не встояв, бо правди немає в нім. Як говорить неправду, то говорить зі свого, — бо він неправдомовець і батько неправді» (Ів. 8:44);
б) — князь цього світу: «…бо надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має» (Ів. 14:30);
в) — голова ангелів, які збунтувалися проти Бога: «І сталась на небі війна: Михаїл та його ангели вчинили зі змієм війну, І змій воював та його ангели» (Об. 12:7);
г) — переможений Христом: «…не плач! Ось Лев, що з племені Юдиного, корінь Давидів, переміг…» (Об. 5:5), див. також Євр.2:14, Кол.2:15, Ів.16:11;
ґ) — навічно буде вкинений в огняне озеро: «А диявол, що зводив їх, був вкинений у озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені будуть вони день і ніч на вічні віки» (Об. 20:10);

П'ятдесятники визнають

I. Людина та її життя

1. Людина

— це створена Богом істота, яка має дух, душу і тіло: «І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, — і стала людина живою душею» (1М.2:7), «…Непоруиний дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!» (1 Сол. 5:23):
а) Бог створив людину на Свій образ і подобу: "І сказав Бог: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою…» (1 М.1:26-27);
б) людина має свободу вибору: «…життя та смерть дав Я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя…» (3 М. 30:19);
в) людина згрішила через непослух Богові: «Із кожного дерева в раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра і зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш.» (1 М. 2:16-17);
г) через гріхопадіння першої людини кожна людина вспадкувала гріх і смерть: «Тому то як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Рим. 5:12);
ґ) через благодать Ісуса Христа кожній людині дана можливість спастися «Бо з'явилась Божа благодать, що спасає всіх людей!» (Тит. 2:11).

2. Життя людини

— це священний Божий дар людині: «Створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, — і стала людина живою душею» (1М.2:7), див. також Дії 17:25;
а) ніхто не має права позбавити життя:
— самого себе: «Не чини собі жодного зла…» (Дії 16:28),
— іншу людину: «Не вбивай!» (2М.20:13), див. також 5М.5:17, 27:24, Мт.5:21,19:18,Мр.10:19, Лк.18:20, Рим.13:9, Як.2:11,
— зародка людини: «Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було…» (Пс.138:16);
б) перервати земне життя людини має право тільки Бог: «Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки,- бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ» (1М.6:3), див. також 1М. 6:13;
в) кожна людина зобов'язана шанувати життя інших людей та відповідально ставитися до власного життя;
г) християни віри євангельскої згідно зі своїми віросповідницькими переконаннями можуть користуватися правом альтернативної невійськової служби: «Не підійме меча народ проти народу, більше не будуть навчатися війни» (Іс. 2:4), див. Також Мт. 5:34-36, Мт. 5:44, Мт. 26:52, 2М. 20:13

ІІ. Гріх

Гріх — це порушення Божого Закону: «Бо гріх — то беззаконня» (1 Ів. 3:4):
а) гріх увійшов в людину через невір'я Богові і довіру неправді диявола: "І сказав змій до жінки: «Умерти — не вмрете!» (1М.3:4-6), див. також 2 Кор.11:3;
б) наслідок гріха — смерть: «Бо заплата за гріх — смерть!» (Рим. 6:23);
в) Христос прийшов, щоб власною жертвою знищити гріх: «…Він з'явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх» (Євр. 9:26).

ІІІ. Спасіння

Спасіння — це дар прощення гріхів та вічного життя в Царстві Небесному:
а) людина не може спастися ні власними зусиллями, ні своєю праведністю, ні заслугами, ні через інших людей: «Яка ж користь людині, що здобуде весь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Мт.16:26), «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом — нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12);
б) Бог пропонує прощення всіх гріхів та вічне життя з Собою даром, через віру в Ісуса Христа: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:15-18), див. також Еф. 2:8;
в) кожній людині для спасіння потрібно
— повірити в Ісуса Христа як у свого Спасителя: «…Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасений ти сам та твій дім» (Дії 16:30-31), див. також 1Ів.5:13,
— покаятися: «…Що ж ми маємо робити, мужі-браття? …Покайтеся…» (Дії 2:37-38), див. також Мт. 3:8,
— народитися згори: «…Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства» (Ів.3:3),
від води (Слова Божого): « Він нас породив словом правди…» (Як.1:18), див. також Ів. 3:5,
від Духа «Він нас спас… через купіль відродження й обновлення Духом Святим» (Тит. 3:5), див. також Єзек. 36:26-27,
— охреститися по вірі: «Хто увірує й охреститься, — буде спасенний…» (Мр. 16:16), 1 Пет. 3:21,
— отримати дар Святого Духа: «Що ж ми маємо робити, мужі-браття?» А Петро до них каже: «Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів — і дара Духа Святого ви приймете» (Дії 2:37-38);

IV. Хрещення Святим Духом

Це отримання великої обітниці від Отця: «І буде останніми днями — говорить Господь — Я виллю від Духа Мого на всяку плоть…» (Дії 2 :17), див. також Дії 1:5.
1. Хрещення Духом Святим супроводжується:
а) прийняттям Божої сили: «…та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас…» (Дії. 1:8);
б) ознакою інших мов: «Усі ж вони сповнились Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав» (Дії. 2:4), див. також Дії. 10:45-46; 19:6;
в) проявом духовних дарів: «Одному бо Духом дається слово мудрості, а другому слово знання тим же Духом, а іншому — віра тим же Духом, а іншому — дари вздоровлення… роблення чуд, пророкування,… розпізнавання духів, … різні мови,… вияснення мов…» (1 Кор. 12:8-11);
Ці дії не є проявом людських здібностей, або земних знань, а є результатом надприродної дії Святого Духа: «…як їм Дух промовляти давав» (Дії. 2:4);
2. Для отримання хрещення Святим Духом потрібно:
а) віра: «…щоб обітницю Духа прийняти нам вірою» (Гал. 3:14), див. також: Еф. 1:13;
б) духовна спрага: «…коли прагне хто з вас — нехай прийде до Мене та й п'є !… Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його…» (Ів. 7:37-39);
в) послух Богові: «А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому» (Дії. 5:32);
г) молитва: «… скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всі тим, хто проситиме в Нього» (Лк. 11:13), див. також Дії. 1:14.
3. Хрещення Святим Духом може відбуватись:
а) під час молитви: «Вони всі однодушно були на невпинній молитві…» (Дії.1:14);
б) під час проповіді: «Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова» (Дії. 10:44);
в) при покладанні рук служителів: «Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!» (Дії.8:17), див. також Дії. 9:17; 19:6;
г) за інших обставин (Дії. 8:39);

V. Дари Святого Духа

Дари Святого Духа — це надприродна дія Святого Духа в людині, а не прояв людських здібностей чи знань: «…як їм Дух промовляти давав» (Дії 2:4):
а) вони даються Богом для збудування Церкви: «Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, дбайте, щоб збагачуватись через них на збудування Церкви!» (1 Кор. 14:12);
б) дарами наділяє Дух Святий згідно зі Своєю волею: «А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче» (1Кор. 12:11);
в) духовних дарів потрібно бажати: «… прагніть дарів духовних, а особливо про те, щоб пророкувати» (1Кор. 14:1);
г) духовних дарів не можна занедбувати: «Не занедбуй благодатного дара в собі…» (1 Тим. 4:14);
ґ) духовні дари потрібно поєднувати з любов'ю до Бога і ближнього: «Дбайте про любов і про духовне пильнуйте» (1 Кор. 14:1), див. також 1 Кор. 13:1-13.

П'ятдесятники очікують

І. Другий прихід Ісуса Христа та воскресіння мертвих

Господь наш Ісус Христос прийде на Землю вдруге в силі та славі «…Ісус, що вознісся па небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо» (Дії 1:11), «…І побачать вони Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних і з великою потугою й славою» (Мт.24:30), див. також Ів.14:3.
а) другий прихід Ісуса Христа супроводжуватиметься:
— воскресінням померлих у Господі: «Сам бо Господь із наказом при голосі Архангела та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі» (1Сол.4:16), див. також 1Кор.15:52,
— переміною фізичної природи Божих дітей, що залишилися живими: «…а ми перемінимося» (1Кор.15:52),
— урочистою зустріччю Церкви з Господом: «Потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом» (1Сол.4:17).

ІІ. Тисячолітнє царство Христове

Ісус Христос з Церквою прийде на землю, щоб заснувати Своє царство на тисячу років: «Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ним друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років» (Об. 20:6):
а) в час тисячолітнього царства диявол буде зв'язаний на тисячу років: «…І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв'язав його на тисячу років, — та й кинув його до безодні, і замкнув його і печатку над ним поклав…» (Об. 20:1-3);
б) тисячолітнє царство Христове буде царством миру, правди, богопізнання: «…І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни» (Іс.2:4), див. також Іс.11:6-9, «І станеться поясом клубів Його справедливість, вірність же — поясом стегон Його» (Іс.11:5), «… бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває» (Іс.11:9), див. також Єр.31:34.

ІІІ. Загальне воскресіння мертвих та Божий суд

Після тисячолітнього царства відбудеться загальне воскресіння мертвих та справедливий Божий суд: «І дало море мертвих, що в ньому, і смерть, і ад дали мертвих, що в них…» (Об.20:11-13), «…всі, хто в гробах, — Його голос почують і повиходять» (Ів.5:28-29), «І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів… і суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми» (Об. 20:11-12):
а) диявол та всі не спасенні грішники, імена яких не були вписані в книгу життя, будуть вкинуті в озеро вогняне, де вони будуть вічно страждати, що є другою смертю: «А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені вони будуть день і ніч на вічні віки. Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, — озеро огняне. І хто не знайшовся записаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне» (Об.20:10,14-15), див. також Мт.25:46, Об. 14:11;
б) спасенні люди житимуть вічно щасливим життям: «Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади…» (Об. 20:6).

IV. Нове небо і нова земля

Після загального воскресіння та Божого суду настане нове небо і нова земля: «Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі» (2Пет.3:13), див. також Об.21:1, Іс.65:17.
а) теперішні небо і земля зруйнуються: «З гуркотом небо мине, а стихії розпечені ринуть, а земля та діла, що на ній, погорять» (2.Пет.3:10), див. також Об.20:11.
б) спасенні люди вічно житимуть з Христом на новому небі та новій землі: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними, і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре. І не буде вже смерті, ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (Об. 21:3-4).

П'ятдесятники звершують

Церковне богослужіння місцевої церкви Богові — це зібрання членів місцевої церкви та всіх, хто бажає, в ім'я Ісуса Христа для спільних молитов, навчання, вивчення та проповіді Слова Божого, прославлення Бога в піснях та виконання заповідей Господніх: «…скличте зібрання! Зберіте народ, оголосіть святі збори…» (Йоіл.2:15-16), «І збирались у церкві вони… і навчали багато народу…» (Дії 11:26), «Коли сходитесь ви, то кожен з вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має вияснення — нехай буде все це на збудування» (1Кор.14:26), «Бо де двоє чи троє в ім'я Моє зібрані — там Я серед них» (Мт.18:26), див. також Пс.39:11, 1Кор.11:18, Євр.10:25, Як.2:2:
а) церковні богослужіння прийнято проводити у дні, в які згадуються такі євангельські події:
— неділя: (воскресіння Ісуса Христа) «А дня першого в тижні, як учні зібралися…» (Дії 20:7); див. також Лк. 24:1-7, Об.1:10, 1Кор.16:1-2;
— Благовіщення: "А ангел промовив до неї: «Не бійся, Маріє, — бо в Бога благодать ти знайшла ! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому Ймення Ісус» (Лк. 1:26-39);
— Різдво Ісуса Христа: «І породила вона свого Первістка Сина…» (Лк.2:6-7);
— Новий рік: «…завжди на ньому очі Господа, Бога твого, від початку року, аж до кінця року» (5М.11:12), див. також Лк.2:21;
— Стрітення Семеном Ісуса Христа: «Ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен… і Дух у храм припровадив його… тоді взяв він на руки Його…» (Лк.2:22-34);
— Хрещення Ісуса Христа: «Охрестившись, Ісус зараз вийшов з води» (Мт.3:13-17);
— Преображення Господнє: «Він перед ними преобразився: обличчя Його, як те сонце, засяяло, а одежа Його стала біла, як світло» (Мт. 17:1-7);
— Славний в'їзд Ісуса Христа в Єрусалим: «Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах і слава на висоті!» (Лк. 19:29-44);
— Смерть та Воскресіння Ісуса Христа: див. Мт.26-28,
— Вознесіння Ісуса Христа: «І прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його з-перед їхніх очей…» (Дії. 1:9);
— Зішестя Святого Духа: «Коли ж почався день П'ятдесятниці… Усі ж вони сповнились Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав» (Дії 2);
— День подяки (визначений церквою день після збору врожаю): «Подяку складайте за все, бо така воля Божа про вас у Христі Ісусі» (1Сол.5:18);
б) в інші дні за рішенням членів церкви: див. Еф.5:20, Кол.3:17;
в) порядок церковного богослужіння визначає місцева церква.

П'ятдесятники ставляться

І. До інших конфесій

У стосунках з віруючими інших конфесій потрібно керуватися Словом Божим:
а) бути в мирі з ними, виявляти до них повагу, милосердя і любов: «Любіть один одного братньою любов'ю» (Рим. 12:10), «Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного» (Рим. 14:19);
б) не осуджувати і не лихословити їх, не ворогувати з ними: «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом з усякою злобою. А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив» (Еф. 4:31-32);
в) усіх християн, відроджених згори, потрібно вважати Божими дітьми: «А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його» (Ів.1:12);
г) бути обережними, спілкуючись з вчителями єретичних наук: «…що навчав би противників із лагідністю, чи Бог їм не дасть покаяння, щоб правду пізнати…» (2 Тим. 2:25); «Стережіться, щоб вас хто не звів!» (Мт.24:4), див. також 2Ів.10.

ІІ. До світу

Ставлення до світу визначає Слово Боже, за яким необхідно:
а) любити грішника: «Так бо Бог полюбив світ…» (Ів.3:16);
б) ненавидіти гріх: "Не любіть світу, ані того, що у світі. Коли хто любить світ, у тім немає любові Отцівської… (1Ів.2:15), «Ти полюбив справедливість, а беззаконня зненавидів…» (Пс.44:8).

ІІІ. До світської влади

Світська влада — це Божа установа: «…влади існуючі встановлені від Бога» (Рим.13:1-2):
а) Християнин повинен:
— шанувати владу: «…поважайте царя» (1Петр.2:17),
— коритися владі: «Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління» (Рим.13:5-7), "…не переступаючи заповідей Господніх (1Пет.2:13-14), «…Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?», (Дії 4:18), див. також Дан.3:16-18,
— віддавати їй належне: «…віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!» (Мр.12:17), див. також Рим.13:7,
— молитися за владу: «Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей: за царів та за всіх, хто при владі…» (1 Тим. 2:1-4);
б) Церква відокремлена від держави, що відповідає вченню Слова Божого: «…Моє Царство не із світу цього…» (Ів.18:36);